Історія села Словечне

Словечне – село (до 1942 року – містечко), розташоване на Овруцько -Словечанському кряжі за 33 кілометри на захід від м. Овруч, з яким його з’єднує асфальтований шлях Овруч - Бігунь, за 15 кілометрів на північ від залізничної станції Велідники (колія Овруч – Білокоровичі) та за 180 км від Житомира.

«Славечна» (слава вічна хоробрим древлянським воїнам). Інший варіант походження назви вже пов'язаний із племенем «словенів», які, за переказами, ще в дохристиянські часи населяли цю місцевість.

Словечне, як центр, входило до Антоновицького маєтку поміщиці Чудовської разом із Антоновичами, Руднею – Кованкою, Сирницею, Червонкою, фермами Городець та Бігунь, присілком Кулики.

Перша письмова згадка про село відноситься до 1566 року в описі овруцького замку, де відмічається, зокрема, що селяни – кріпаки вирощували зернові та городні культури, займалися бортництвом і рибальством, виконували безліч повинностей.

З 1876 року Словечне стає волосним центром Овруцького повіту. В селі того часу було 56 господарств. У 1897 році Словечне вже налічувало 257 дворів із населенням 1581 чоловік. Зростала в ньому кількість єврейського населення, бо Словечне входило до північної зони дозволеного цій нації заселення.

У 1905 році в Словечному було відкрито народну бібліотеку на яку попечительським комітетом було асигновано 25 рублів.

1923 рік приніс різки зміни в соціальний статус містечка: воно стає центром однойменного району у складі Коростенської округи аж до1930 року. Саме містечко налічувало 299 дворів, де дружно проживало 1625 мешканців української та єврейської національностей.

Напередодні війни в самому містечку вже працювали машинно-тракторна станція, два млини, рай харчокомбінат, будинок культури, бібліотека на 4- тисяч книг, районна лікарня, поліклініка, середня школа, школа підготовки колгоспних кадрів, шість магазинів, лазня овочевий і цегельний завод, промартіль, Райцентр був повністю електрифікований (1704 будинки, в тому числі 136 будинків колгоспників); завершувалась радіофікація. Виходила районна газета «Колективіст Словечанщини». Проживало понад 3 тисячі мешканців.

На 1931 рік у районі було вже 36 шкіл, у тому числі дві семирічки, школа колгоспної молоді, якими було охоплено 96,7% усіх дітей району. Їх навчали 119 педагогів, а вечорами вчили дорослих. Буквально напередодні війни в містечку відкрили новозбудовану середню школу.

22 червня 1941 року почалася війна, німецькі «юнкерси» бомбардували район. Окупанти перетворили Словечне на укріплену базу овруцького гебітскомісаріату, де зосередили 800 солдатів та офіцерів, велику кількість награбованого зерна, худоби, речей і продуктів. Все це мало бути вивезено до Німеччини. На Словечанщині утворився великий партизанський край.

У зв’язку з тим, що в Словечному не вцілів жоден будинок, в вцілілі нечисленні жителі тулились у землянках, рішенням уряду райцентр Словечанського району було тимчасово перенесено у Нові Велідники, а на відродження Словечного асигновано значні кошти.

Все нові і нові бригади з сіл району прибувають на відбудову райцентру, і вже на початку 1952 року районний центр урочисто повертається в Словечне. За ці роки другого відродження було відбудовано двоповерхове приміщення середньої школи, будинок райкому партії, 8 приміщень лікарні, суду, палац піонерів, харчокомбінат, промкомбінат, міжколгоспбуд, лісгоспзаг, пошту тощо. Село знову було електрифіковане (своя електростанція) і радіофіковане. Райцентр у Словечному проіснував до 1962 року, коли Словечанщина знову влилась до Овруцького району.

Помітну роль у с. Словечне відіграє ДП «Словечанське лісове господарство», яке виникло ще в 1935 році. На цій базі діють заказники «Дідове озеро» державного значення, 8 заказників місцевого значення і пам’ятки природи державного значення «Корніїв» площею 15,0 га (дуби).

На жаль, за часи незалежності припинили роботу цех промкомбінату та цех харчкомбінату, колективи яких відігравали помітну роль у житті словечанців. А от хлібопекарня забезпечує жителів якісною і смачною продукцією, а споживче товариство – якісними продуктами. Раз на тиждень відбувається ярмарок; відкрита Свято–троїцька церква, яка прикрасила центр села.

З 1989 року централізоване водопостачання.

У 1983 році в селі Словечне було відкрито пам’ятник мешканцям спалених сіл (скульптор Й.С. Табачник, архітектор П.М. Бірюк).

8 травня 1995 року на багатолюдному мітингу відкрито Меморіал пам’яті спалених сіл (автор проекту – районний архітектор П.М. Лавринович).

Словечне має 9 вулиць: Поліська, Антоновицька, Механізації, Молодіжна, госпітальна, братська, Банкова, Першого Травня, Нова, Шкільна.

До складу Словечанської сільської ради входять села Антоновичі Задорожок, Дуби, Тхорин.

Чисельність населення:

• Село Словечне – 1544 чол.
• Село Тхорин – 1012 чол.
• Село Антоновичі – 449 чол.
• Село Дуби – 39 чол.
• Село Задорожок – 70 чол.

Загальна кількість населення – 3114 чол.

На території сільської ради функціонують:

• Музей партизанської слави Полісся;
• Свято-Троїцький храм.
• Словечанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів;
• Тхоринська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
• Антоновицька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів;
• Музична школа;
• Словечанський дошкільний навчальний заклад;
• Тхоринський дошкільний навчальний заклад.
• Словечанський сільський будинок культури;
• Тхоринський сільський клуб;
• Антоновицький сільський клуб
• Три сільські бібліотеки;
• Районна лікарня с. Словечне;
• Поліклініка;
• Центр ПМСД.
• Тхоринський фельдшерсько-акушерський пункт;
• Антоновицький фельдшерський пункт;
• Три аптеки;
• Ветлікарня.
• Ветаптека.
• Місцева пожежна охорона;
• Опорний пункт офіцера поліції;
• Поштове відділення зв’язку;
• Відділення «Укртелеком».
• Відділення РЕМ.
• Комунальне підприємство БОНКП «Словечне»;
• ДП «Словечанське лісове господарство»;
• ДП «Словечанський лісгосп АПК»;
• ПСК Словечанська хлібопекарня;
• Словечанське споживче товариство;
• Забійний пункт;
• СТОВ «Словечне»;
• ПП «Шампілз»;
• Відділення «Ощадбанк»;
• Кредитна спілка «Оберіг»;
• Відділення «Нова пошта»;
• Тридцять шість магазинів;
• Чотири кафе;
• Дві перукарні;
• Салон краси;
• Майстерня з ремонту взуття.